Червона Рута

На “Червонiй Рутi-93″ в Донецьку, згiдно з режисерським задумом, у басейнi проводилася водяна феєрiя. Анатолiй Калениченко (художнiй керiвник фестивалю) пiшов подивитися на неї, але на слизькiй пiдлозi впав i отримав струс мозку. Пiсля цього з’явилася чутка, що донецькi рокери вирiшили презентувати йому шахтарську каску для вiдвiдування басейну.

На “Червонiй Рутi-93″ працювали звук, свiтло та сцена з Брюселя. Побоюючись за незнайомих зi звичаями нашої країни бельгiйцiв, дирекцiя Фестивалю наполягала на їхнiй персональнiй охоронi. Один з бельгiйцiв категорично вiдмовився, бо вирiшив ознайомитись з життям “нiчних метеликiв” Донецька. За деякий час вiн повернувся, рюмсаючи, побитий i попросив собi охорону. Не знав, бiдолаха, що в природi iснує симбiоз метеликiв i шершнiв.

На один з концертiв пiсляфестивального турне “Червоної Рути-93″ по Захiднiй i Центральнiй Європi прийшли панки i скiни, якi завжди i постiйно б’ються мiж собою, навiть пiд час випадкових зустрiчей. Але концерт їм так сподобався, що вони не чiпали один одного аж до його закiнчення. Це викликало буквально шок у присутнiх. Але тiльки вийшли iз залу — i через 100 метрiв не витримали: все ж таки побилися.

Перед одним з концертiв на Заходi того самого пiсляфестивального турне мiсцева ведуча з великим ентузiазмом наполягала на “дрiнк”, чим викликала побоювання Дирекцiї “Червоної Рути”. I справдi, ще за хвилину до свого виходу вона сидiла, поклавши голову на стiнку бару. Але як же всi були здивованi, коли, щойно прозвучали позивнi фестивалю, як вона рiвнесенькою ходою пiдiйшла до мiкрофону i просто блискуче оголосила початок концерту. I нiхто з глядачiв не мiг собi навiть уявити. що мiж виходами ведучої її голова непорушно лежала на стiйцi бару. Все ж таки є нам чого повчитися в Заходу!

На те ж саме пiсляфестивальне турне поїхала знiмальна група телебачення. Через 20 хвилин пiсля однiєї з стоянок на автострадi в Чехiї виявилося, що зник оператор. При цьому його речi i грошi залишилися у гастрольному автобусi. Кiлькагодиннi пошуки результатiв не принесли. Нi полiцiя, нi Посольство України ситуацiї не прояснили. На шляху до останньої стоянки перед кордоном з Нiмеччиною настрiй у всiх був пригнiчений. I раптом при в’їздi на цю стоянку повiтря здригнулося вiд радiсного ревища: на стоянцi стояв оператор i махав усiм рукою. Всi кинулися розпитувати, що ж сталося. Виною всьому виявився комфорт чеських дорожнiх туалетiв та доброта мiсцевих водiїв, якi везли безкоштовно кожного, хто голосував на автострадi.

Перед “Червоною Рутою-95″ на одному з концертiв у Києвi до представника Дирекцiї фестивалю пiдiйшов лауреат попередньої “Рути”, театралiзовано-припанкований гурт ЖАБА В ДИРИЖАБЛI з питанням:
-Де буде наступна “Червона Рута”?
-У Севастополi.
-Ну, ви просто панки!

Пiсля завершення “Червоної Рути-95″ у Севастополi мiсцева газета “Вечiрнiй Севастополь” повiдомила, що в переддень закриття фестивалю там же, де мало вiдбутися дiйство, на майданi Нахiмова, зiбрався несанкцiонований мiтинг дiдусей i бабусь з “Русского движения Крыма”, який ухвалив зiрвати “збiговисько нацiоналiстiв на площi росiйської слави” (тобто закриття фестивалю), для чого закликав усiх своїх членiв i членкинь прийти на останнiй концерт, кричати, свистiти i тупати ногами. I справдi, пiдтвердила газета, пiд час закриття фестивалю цiла площа кричала, свистiла, тупала ногами, але, до того, — ще й танцювала, що мабуть, аж нiяк не входило в плани органiзаторiв мiтингу.

На обласному вiдбiрковому конкурсi “Червоної Рути-97″ у Черкасах добре виступив дез-роковий гурт АБАДОННА, який увiйшов до числа резервiстiв. I вже пiсля завершення конкурсу несподiвано з’ясувалося, що барабанщиця гурту виступала, перебуваючи на 9-му мiсяцi вагiтностi. Згодом з Черкас надiйшла радiсна звiстка — дитина народилася вчасно, здоровою i гарною.

Щотижневi поїздки на вiдбiрковi конкурси були часом виснажливi. Пiсля закiнчення того самого вiдбiркового конкурсу з готелю в Черкасах до Києва зателефонувала представниця Дирекцiї фестивалю з повiдомленням про його результати. У Києвi попрохали нагадати, з якого саме мiста вона телефонує. Вона розгублено звертається до свого колеги, котрий стоїть поруч: “Слухай, а в якому мiстi ми зараз перебуваємо?”

Голова Суддiвської Ради “Червоної Рути-97″ у Харковi Тарас Патриненко за снiданком запитав у Дирекцiї, хто живе над ним у готелi. Йому вiдповiли, — акустичний гурт ОЧЕРЕТЯНИЙ КIТ з Вiнницi. Тодi метр сказав, що цей гурт має чудових барабанщикiв, якi особливо натхненно грають мiж 3-ю та 4-ю годинами ночi. Вiдповiдно, музикантiв попрохали грати вночi в iншiй кiмнатi. Наступного дня Петриненко сказав, що барабани звучать “дещо тьмяно”. Виявилося, що музиканти перейшли грати до сусiднього номера. Пiсля цього Голову Суддiвської Ради переселили на останнiй 16-й поверх. Питань бiльше не виникало, бо Господь Бог не любив грати вночi на барабанах.

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com