Шерiл Кроу — жiнка у чоловiчiй музицi

ЇЇ стиль — помiркованiсть i практичнiсть. Саме тому вона носить джинси i не робить макiяж, мешкає у Сент-Луїсi чи Лос-Анджелесi. Частенько її супроводжує Скаут, який насправдi є собакою.
У свiтi чоловiчої музики вона почувається так само комфортно, як i в улюблених джинсах. За силою емоцiй її музика нагадує БIТЛЗ та РОЛЛIНГ СТОУНЗ. Та разом з тим її жiночнiсть не зникає нi на хвилину, бо вона жiнка на iм’я Шерiл Кроу.
Кроу i справдi сучасна жiнка, якiй вдається поєднувати безлiч протилежностей у життi та у музицi…

Шерiл С’юзен Кроу народилася в одному з центральноамериканських штатiв — Мiссурi. На її музику значний вплив мали поширенi у часи її дитинства ритм-енд-блюз та рок-н-ролл. Згодом звуки класичної та джазової музики також наклали свiй вiдбиток на творчiсть Шерiл Кроу.

У неї був довгий старт: Шерiл почала свою сольну кар’єру у 31 рiк, тодi, коли багато хто її саме закiнчує. Але до цього часу в неї був величезний досвiд роботи, бо музикою вона зацiкавилася у 6 рокiв, коли спробувала грати на пiанiно та органi. Згодом у її життi з’явилися гiтара, записи РОЛЛIНГ СТОУНЗ, Бессi Смiт та Бiллi Холiдея, якi заполонили її думки та вiльний час. “Найбiльше менi подобається сюжетнiсть їхнiх пiсень, те, як вони виражають свої емоцiї…” Саме пiд впливом цих музикантiв сформувалося сьогоднiшнє музичне обличчя спiвачки, котра змогла поєднати багато здобуткiв 60-70 рокiв. I коли Шерiл Кроу вирiшила, що буде займатися музикою професiйно, батьки тiльки схвалили її рiшення, адже самi грали у бiг-бендах.

Кар’єра Кроу почалася у столицi штату Мiссурi Сент-Луїсi на початку 80-х рокiв. Багато рокiв Шерiл Кроу грала у рок-групах та працювала бек-вокалiсткою. Про її досвiд сесiйного музиканта свiдчить те, що вона грала зi Стiвi Уандером, Родом Стюартом, Джо Кокером, Майклом Джексоном, Джорджем Харрiсоном, Доном Хенлi та Форiнером.
Згадуючи початок своєї кар’єри, вона нiколи не жалкує, що витратила так багато рокiв на цю своєрiдну школу.
Писати пiснi Шерiл Кроу почала одночасно з початком музичної кар’єри, i тiльки через багато рокiв вона записала перший альбом, — отже мала досить часу, щоб удосконалити свої здiбностi.
Згодом Шерiл Кроу переїхала до Калiфорнiї, оскiльки тут було значно бiльше можливостей зробити сольну кар’єру. У тi часи їй частенько доводилося пiдробляти офiцiанткою, щоб заробити на життя, а про пристойне примiщення для репетицiй годi було й мрiяти, оскiльки грошей на найм нi в кого не було. Ну, хiба що на вiвторок увечерi — найдешевший час. Не довго ламаючи голову над назвою, музиканти назвали себе TUESDAY NIGHT MUSIC CLUB. Згадуючи часи, коли вони збиралися у Пасадена Студiо, Шерiл Кроу каже, що вона жалкує за ними, i альбом “Tuesday Night Music Club” є частиною тих подiй.

Iз початку своєї сольної кар’єри у 1993 роцi Шерiл Кроу записала всього 2 альбоми. (Правда, їм передував ще один, нiде не виданий).

Її перший альбом складається з 11 композицiй, зовсiм рiзних за стилем: майже джазової “We Do What We Can”, фанкової “Solidify”, витриманої у стилi БIТЛЗ “What I Can Do For You”. Калейдоскопiчне чергування стилiв об’єднує тiльки одне — сильний чуттєвий голос спiвачки. Iмпресивний, блюзовий голос запам’ятовується одразу i назавжди.

Найбiльшим успiхом користувалися пiснi “Run, Baby Run”; “All I Wanna Do”; “Strong Enough” та “Leaving Las Vegas”. Запис вийшов надзвичайно мелодичним та розкутим. Дуже чiтко проглядає кантрi-основа усiх пiсень.
Вiршi до пiсень Кроу теж пише сама. Її тексти вигiдно вiдрiзняються вiд багатьох iнших музичних текстiв, адже, як зазначає сама спiвачка, вони для неї багато важать. Пiснi мають природну грацiю, сюжет та глибину, вони природнi та щирi. Однак її тексти залишаються лише текстами i виглядають як слабкий вiдблиск творiв її улюблених авторiв — Марка Твена, Джона Iрвiнга та Джона Стейнбека.

Шерiл Кроу нiколи не змальовує особисте життя у пiснях: “У дитинствi мене вчили, що розповiдати про себе неввiчливо, тому я нiколи не пишу про себе. Та найкраще розповiдати про те, що близьке тобi. Тому я розповiдаю про те, що колись пережила.”

“Мистецтво розповiдати — надзвичайний дар, а музика надає багато можливостей для цього,” — Шерiл Кроу сама розмiщує акценти у своїй творчостi, не надаючи переваги анi музицi, анi текстам…
З виходом першого альбому, щоб скласти певне враження про спiвачку, Шерiл Кроу почали порiвнювати з Паттi Смiт та Боннi Райт. Та навряд чи порiвняння може дати уявлення про її власний стиль.

Наступний альбом вiд Шерiл Кроу “Sheryl Crow” не дуже вiдрiзняється вiд дебютного. Вона залишилася вiрною роковi раннiх 70-х: блюзовому спiву, фолк-баладам, акцентам на гiтари. Альбом не мав тiєї мiшанини стилiв, що так добре виглядала на попередньому. У цiй збiрцi Шерiл Кроу стала якоюсь гранджевою. Та їй вдалося зберегти грацiю та мелодiйнiсть, не впасти до рiвня жiнки у чоловiчiй музицi, яка щось хоче сказати та не може (i не зможе).
Отже альбом вийшов дуже рiвним i трошки нiяким; успiх був меншим, анiж у “Tuesday Night Music Club”, але Шерiл Кроу не дала себе забути. Пiснi “Home”, “Everyday Is A Winding Road” та “If It Makes You Happy” мали деякий успiх.
Останньою роботою спiвачки є саундтрек до чергової порцiї пригод Джеймса Бонда “Tomorrow Never Dies”. Сильна, емоцiйна та лiрична музика могла б прикрасити будь-який фiльм. Ця майже класична пiсня передає всю можливу глибину почуттiв. Та це не перша музика до фiльмiв вiд Шерiл Кроу. Пiснi з першого альбому (”No One Said It Would Be Easy” та одна з найкращих балад спiвачки “Strong Enough”) були використанi в одному з калiфорнiйських фiльмiв.

Незважаючи на малу кiлькiсть музичного матерiалу, заслуги спiвачки було визнано “офiцiйно”, що вiдобразилося на кiлькостi нагород та пропозицiй, чималу колекцiю яких зiбрала Шерiл Кроу.

Строкате рiзнобарв’я музики, її щирiсть та емоцiйнiсть забезпечують постiйний iнтерес до музики спiвачки з Мiссурi…

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com