День Святого Валентина — Свято Живого Звуку

У радiсну пiслясвяткову недiлю деякi закоханi залишилися у лiжку, деякi встигли посваритися, щоб замиритися через рiк наступного свята закоханих, а деякi пiшли у столичний Палац Спорту на чергову живу акцiю вiд “Арт Велеса”. Крученi рокери знали, що на них чекало: пiсля карколомних “Рок-екзистенцiй” та й ще …надцяти гарнесеньких концертiв на подiбнi заходи можна було б йти, лише почувши назву — Арт Велес.

Концерт було намiчено на сьому. Як старий кручений рокер я додибав о двадцятiй на восьму. “Ранiше восьмої анi поворушаться,” — був упевнений я…

..Але ОКЕАН ЕЛЬЗИ, який виступав першим, вже майже закiнчував виступ. “Iдiот”, — ласкаво похвалила мене моя кохана та, мов наздоганяючи, iз запалом почала пiдспiвувати. “Як тiльки свято, так “мiй милий”, а як воно скiнчилося, то вже знову “iдiот”, — образився я. Але справжнє свято тiльки починалося.

Свято нам улаштували нашi — досвiдченi та молодi, вiдомi та не дуже — групи, а конферансом займався несподiваний дивачок, — як згодом з’ясувалося, солiст групи ТАРТАК. I я вам докладно скажу, що вiн — молодець, повсякчас намагався каламбурити, освiдчився в коханнi Катрусi Чiлi та навiть вiршi якiсь напам’ять знає. На великому екранi за виступаючими, наче по телевiзору, демонструвалися сповненi лямурним символiзмом картинки а також сам процес звуковидобування. Людей — мiльйон! Звук, свiтло, декорацiї — все, як той моднячий казав, супер! Проте, головне — музика, i найголовнiше, — живцем, живцем, живцем!.. Ну, звичайно усiлякi комп’ютернi були семплованi, але не бiльше.

Особисто мене вразили “комувнизти” та Катя Чiлi. Особливо Катя, бо я навiть заплакав, коли вона спiвала. I сидiв я –старий кручений рокер — серед моря юних закоханих i плакав. Вони смiялися i танцювали, а я сидiв i плакав, i менi анiтрохи не було соромно. Тому що так за душу хапає, чортiв з усiх усюд виганяє… I навiть вам сказати, що я плакав, зараз не соромно.I КОМУ ВНИЗ! Я теж з усiма разом запальничкою махав.

НОВИЙ СВIТ — не дуже виразно, але вiд дитячого верещання позакладало вуха. ПЛАЧ ЄРЕМIЇ — надто важко задля романтичного свята. Нарештi побачив ТНЕ ВЙО у дiї, тобто без фанери. Непогано, але Боб Марлi все одно краще. Я не абиякий знавець репу (може через те, що я його не люблю?), але ТНМ КОНГО мене втулили. Я навiть злякався, що щось дуже важливе i цiкаве вiдсутньо у моєму музичному свiтоглядi. Важливим моментом мого доброго сприйняття цих молодих реперiв був i той факт, що вони не махали руками, як тi клятi “новые русские” — мiкрофона-то треба якось тримати, однiєю рукою багатого не намахаєш, та й спiвати треба.

Потiм пiшла казня. ТАРТАК та СПАЛАХНУВ ШИФЕР завдали такого жару, що моя кохана, випестована на “плачiвськiй” баладi “Вона”, зачастувала до фойє. Ну, i Пономарьов… Свято вiдбулося!

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com