TIAMAT: Love story

1. Прелюдiя

Вiн був звичайним хлопцем, захопленим важкою музикою та рiзноманiтними сакральними речами. Здебiльшого його втаємниченiсть у потойбiчне та магiчне була вторинною i залежала вiд науково-фантастичних романiв, дешевих брошур та свiтогляду молодої людини кiнця 80-х рокiв ХХ столiття. Якщо зауважити, що щастя посмiхається найбiльш талановитим, то Йоган Едлунд та його команда i справдi були кращими серед багатьох шведських гуртiв блек- та дез-металу. I це справдi було круто: пiти ще далi решти металiчних когорт, вiдкинути усiлякi забобони та заборони, хоча б морально переграти усi можливi важкi передтечi. I скiльки б не звинувачували BLACK SABBATH у сатанiзмi, нiколи не знайдуть в їхнiх текстах жодної прямої й однозначної фрази, а лише алюзiї. Едлунд змiг. Можливо, через лояльнiсть європейської континентальної моралi, можливо, через власне бажання епатувати непiдготовлену публiку та юнацький максималiзм, Йоган прямим текстом у пiснi “Scapegoat” заявляє: “Я прихиляюся Сатанi”.

Швецiя була й залишається оплотом свiтової попси. Починаючи з АВВА та закiнчуючи ACE OF BASE та E-TYPE, ця неангломовна держава славиться чартбрейкерами. Можливо, саме цей факт i викликав протидiю, спровокував появу великої кiлькостi не просто металiчних музикантiв, а ще й зневiрених релiгiйно та морально. Хоча славнозвiсний Кiнг Даймонд народився в Данiї, але всi його музиканти — шведи. Поряд з Едлундом працювало ще кiлька потенцiйно спроможних команд, i європейськi металомани загомонiли про суто шведський феномен дез- та блек-металу, про шведський саунд.

Ще раз повторю, напевне Йоган Едлунд був найкращим. Саме його група очолила новий напрямок у важкiй музицi — найсумнiший, найповiльнiший та найсакральнiший — дум-метал. Вони поряд iз PARADISE LOST та MY DYING BRIDE залишаються кращими взiрцями такої музики. Я не сказав вам її назву? Так, тому що я не сказав вам про головне. Це — не просто стаття про ТIАМАТ, це — iсторiя кохання. Iсторiя про те, який вплив мала одна жiнка на музику цiєї культової групи. Як через емоцiйно насиченi любовнi стосунки змiнювався Йоган Едлунд (=ТIАМАТ) та змiнювалася його музика. Її звати Ханна Стьярнвiнд. Все, що вiдомо про неї прихильникам ТIАМАТ — це те, що довгий час вона була подругою Йогана, їй присвячено пiсню “Sleeping Beauty”, та на альбомi “Clouds” є два написанi нею рядки. Але треба знати й те, що кожний акорд, кожна фраза останнiх трьох альбомiв присвяченi їй. На європейськiй версiї (американську ви бачили у номерi 4 (7) “ГАЛАСу” за минулий рiк) обкладинки на червоно-жовтому тлi, крiзь який проступають кривавi троянди, стоїть сумний голий хлопець з поголеною головою i тримає букет фiалок. Це — Йоган Едлунд, а квiти — для Ханни.

2. Богиня Хаосу

У 89-му назви ТIАМАТ ще не було. Перша “мертвонароджена” дитина Йогана називалася TREBLINKA. Назва цiлком в естетицi та традицiях “death-”металу. Вiд неї тхне не тiльки смертю, а й фашизмом. До речi, ще одна модняча темка для молодого та по-екстремiстському налаштованого Едлунда. Та не будемо суворо засуджувати Едлунда за профашистськi iдеї. Не будемо через те, через що не засуджуємо RAGE AGAINST THE MACHINE за прокомунiстичнi iдеї. Вони — нетямущi пiдлiтки, — випестованi лiберальною мораллю та дбайливою державою, нiколи не вiдчують цiєї гидоти на власнiй шкiрi. Для них це — цяцька в свiтi, в якому нагору можна видертися лише з чимось несподiваним, епатуючим. Але справа групи з концтаборною назвою скiнчилася двома синглами та контрактом з маленькою незалежною англiйською компанiєю CMFT. На цьому лейблi й з’явився на свiт дебютний альбом “Sumerian Cry” групи ТIАМАТ. Не перекладайте цю назву, вона — власна та означає в шумерськiй мiфологiї богиню хаосу, дружину Абсу, Володаря Безоден. Це подружжя правило свiтом, доки молодшi боги не повстали i не вбили Абсу. Тiамат перетворилася на страшного багатоголового дракона, щоб помститися молодшим богам, очолюваним Мардуком. Мардук перемiг Тiамат та з її трупа зробив Землю та Небесний Дах. З очей Тiамат течуть рiки Тигр та Євфрат.

Звернення до мiфологiї — не несподiванка для Йогана. Вона має пряме вiдношення до джентельменського набору починаючого блек-металiста: оккультизм, сатанiзм, ритуалiзм, лiтература вiд Лавкрафта та до нього подiбних. Все це стало головними темами першого альбому ТIАМАТ. Хлопцi навiть вигадали собi прiзвиська страшнi. Едлунд сховався пiд iменем Hellslaughter, а всi обкладинки альбомiв ТIАМАТ (окрiм вже згаданого останнього) iлюстрував Necrolord (Крiстiан Валiн, насправдi). Музично це був звичайний black/death саунд, але доволi багато прокомбiнований з дивними, темними мелодiями. Проте, склад стабiлiзувався лише пiсля виходу першого альбому: Йоган Едлунд — голос та ритм-гiтара, Йорген Талльберг — бас, Томас Петерссон — лiдер-гiтара, Нiклас Екстранд — ударнi. I лише наступну роботу “Astral Sleep” (1991), яку записано на маленькому, але швидко прогресуючому нiмецькому лейблi Century Media, можна вважати по-справжньому професiйною. Саме на “Astral Sleep” можна вiдшукати початки нового саунду, нового дихання важкої музики.

Для початку нашого “Lovestory” нам потрiбен ще один персонаж — продюсер Вальдемар Сорiкта. Вальдемар сам грав на гiтарi у мiстечковiй треш-групi та мав досвiд продюсування. Можна казати, що завдяки його безпосередньому втручанню альбом 94-го року “Wildhoney” набув саме такого надзвичайного, мiстичного саунду. Можна, якщо не знати про Ханну…

3. Зустрiч

Вони познайомилися у 91-му, коли Йоган вже був закiнченим рокером — амбiтним та енергiйним. I спочатку Ханна увiйшла в його життя ще одним рiвноправним атрибутом захоплень Йогана — розумненька, гарненька. У маленькому свiтi, який собi вигадав Едлунд, Ханна була бажаним затишком, островом вiдпочинку. “Ти мрiєш про кохання. Я теж про нього мрiю. Але у своєму снi ти не бачиш той бiль, який завжди переслiдує мене…Вона зупиняє кровотечу в моїй душi, вона — свiже повiтря в цьому вонючому свiтi”. Це — з “Sleeping Beauty”. В альбомi “Clouds”стало вiдчутно неспiвпадiння важкої металiчної мелодики пiсень iз текстами. Можливо, з “Sleeping Beauty” вийшла б непогана багаторiвнева балада, але вiд гатуючого драйву та майже маршового приспiву виникає почуття дискомфорту. Проте, саме з альбомом “Clouds” до ТIАМАТ прийшла слава. Групi присвячували передовицi в кращих металiчних часописах. ТIАМАТ з’явився на каверi “Metal Hummer”.

У 92-му до групи приєднався клавiшник Кеннет Рус, а Тальберга замiнив басист зi шведської дум-групи Джоннi Хагель. Хоча “Clouds” i вважається ортодоксальними металiстами кращим у творчостi ТIАМАТ, все ж до справжнього “закоханого” Едлунда ще було далеко. Це — проблема. Група дорослiшає, розумнiшає та має надiю, що її прихильники теж подорослiшають. Приємно зростати разом з улюбленою групою, порiвнювати свiй свiтогляд, що постiйно змiнюється, зi змiною свiтогляду кумирiв.

Але, на жаль, частiше буває навпаки. Так дорослiшав ТIАМАТ, музика ставала багатогранною i вже не пiддавалася банальним класифiкацiям, але прихильники “Astral Sleep” та “Clouds” чекали на звичайний дум, гуркiт з незбагненними клавiшними пасажами. I всiй цiй оточуючiй рутинi протистояла лише Ханна Стьярнвiнд. Спочатку нечутливо, але поступово все сильнiше й сильнiше вона впливала на духовний стан Едлунда. Цей вплив не був тiльки свiтлим — навпаки, вона подарувала йому фарби. I свiт в уявленнi Йогана перестав бути тiльки чорним, iз сiрими силуетами. Свiт (Всесвiт) перестав бути винятково просякнутим софiстикою смертi та темного боку життя. Вiн набув кольорiв, набув сенсу життя. Все це вiдбилося на наступному альбомi — “шедеврi дума” “Wildhoney” (94-й рiк).

4. Щастя

Йоган i Ханна вирiшили жити разом. Едлунд все бiльше часу проводив з нею. Це не могло не вiдбитися на стосунках у групi. Екстранд, Рус та Петерсон залишили ТIАМАТ. Над “Wildhoney” працювали втрьох: Едлунд, Хогель та продюсер Сорiкма, який допомагав Едлунду в написаннi матерiалу та грав на клавiшах. Сесiйно у запису приймали участь гiтарист Магнус Сальгрен та драмер Ларс Скьольд. Всi грошi, одержанi за виступи та продаж альбомiв, Йоган витрачав на обладнання власної студiї. За саундом, за музичною палiтрою альбом категорично вiдрiзнявся вiд попереднiх. Альбом став концептуальним, iнодi важко зрозумiти, де закiнчується попередня i де починається наступна рiч. “Wildhoney” прекрасно продавався, особливо у Нiмеччинi й Голандiї. Металiчна преса вiднеслася до нього зневажливо, ТIАМАТ стали називати “ПIНК ФЛОЙДОМ шведського думу”. I дарма. Хоча Йоган i не приховував, що PINK FLOYD — його улюблена група (”це майже релiгiйне вiдчуття”, але музичних впливiв на музику новiтнього ТIАМАТ бiльш нiж достатньо. Незважаючи не все це, новий саунд групи не просто оригiнальний, вiн — самобутнiй та самодостатнiй:

:Спочатку трохи сумбурний, незрозумiлий iнструментал “Wildhoney” замiсть iнтродукцiї. Потiм, мов удари велетенського молоту, спадає “Whatever That Hurts”, яка навiки вiчнi зв’язана з наступною “The AR”. Переходу мiж ними немає — одна мелодiя переростає в iншу. I на закiнчення першого акту альбому — iндустрiальна залякуюча “25th Floor”. Другий акт складають 2 пiснi: традицiйна думова “Visionaire” та напевне на альбомi (якщо не в усiй творчостi) “Gaia”, в якiй Йоган вперше заспiвав. Так-так. Ранiше Едлунд за законами жанру не мiг (не повинен був) спiвати — вiн або гирчав, або шепотiв. В “Gaia” ж його голос набуває людяностi, чутливостi. Додайте до цього ж ще божественну мелодiйнiсть клавiшних Сорiкми та соло Сальгрена. I, нарештi, третiй акт — майже заперечуючий всю попередню творчiсть ТIАМАТ, не маючий вiдношення анi до думу, анi до металу взагалi. Цей третiй акт — гiмн коханню. Едлунд забув про iншi теми i сконцентрувався на своєму почуттi до Ханни. На початку акту — легкий, пухнастий iнструментал “Kaleidoskope”. Вiн розпочинає дивовижну баладу “Do You Dream Of Me?” “Як я бажаю потрапити у твої сни. Чи вистачить менi сили потрапити у твої мрiї:” Гiтарне акустичне соло Сальгрена в цiй пiснi досi не пiддається повтору жодному гiтаристу — любителю ТIАМАТ. Закiнчує пiсню космiчний прозорий iнструментал “Planets”, левова доля втiлення природної краси в яку належить сесiйнику Сальгрену. “Pocket Size Sun” не залишає жодних сумнiвiв — ТIАМАТ перерiс дум та зробив неймовiрний крок у Всесвiт.

5. Розставання

У казках та сентиментальних романах ви не знайдете продовження iсторiї двох щасливих закоханих. На жаль, у життi велике кохання пiддає коханцiв суворим iспитам. У щастi Йогана та Ханни на порожньому мiсцi почали виникати сварки. Через нiсенiтницi та непорозумiння вони переросли у великi затяжнi конфлiкти. Пiсля них — недовгi доби перемир’я та знову свари. Йоган став дуже нервовий та лихий, вiн рятувався алкоголем та наркотиками. Але це зовсiм не рятувало стосунки мiж ним та Ханною. Настав час, коли нiхто з двох не мiг допомогти коханню, що гине. Все, на чому трималися їхнi стосунки у 95-му роцi, це — спогади про щасливе минуле, про часи, коли ще не було цих непорозумiнь, конфлiктiв.

Йоган шукав рятунку у власнiй студiї “Wildhoney”. Його самоiзоляцiя та нелюдянiсть не могла не вiдбитися на стосунках з iншими членами ТIАМАТ. У 96-му Едлунд посварився з Сорiктою, останнiй дiйсний член групи — басист Джоннi Хaгель приєднався до уламкiв ще однiєї шведської дум-групи CEMETARY, щоб утворити групу SUNDOWN. Мав мiсце справжнiй обмiн, тому що до Едлунда прийшов басист з CEMETARY Андерс Iверс.

У власнiй студiї Йоган вигадував пiснi про те, що болить. Кожний звук пропускав крiзь двi душi: свою та комп’ютерну. Виходив подвiйний духовний контроль — гуманний та вiртуальний. Партiї ударних знову записував сесiйний драмер Ларс Скьольд. Мiсце соло-гiтариста знову зайняв старий соратник Томас Петерсон. Але колишнiх теплих стосункiв вже не було. Єдине, що об’єднувало чотирьох музикантiв — це робота.

Врештi решт, Ханна та Йоган вирiшують припинити стосунки. Вiрнiше, вирiшила Ханна, незважаючи на те, що Йоган молив її дати ще один — останнiй шанс їхньому коханню. Але таких останнiх разiв вже було багато i єдине, чого жадала вона, це хоч трохи спокою та тишi. Йоган, як нiколи в життi, був близький до смертi, — смертi з якою ранiше бавився, мов iз м’ячем. На однаку скорботи за загубленим коханням Едлунд голить своє довге бiляве волосся. Солiдарнi з ним музиканти зробили теж саме. I це скорiше був стародавнiй обряд демонстрацiї приреченостi, анiж банальне “скiнхедiвське” рiшення.

6. Натхнення

“Deeper Kind Of Slumber” — це подвиг, на який виявився здатним металiст Йоган Едлунд. Тому що вийшов альбом, що не мав до металу, навiть до хард-н-хевi, нiякого вiдношення. Тому що вийшов шедевр, концептуальний альбом, присвячений втратi та безнадiйному розчаруванню. Чесний та вiдвертий, багатогранний, психоделiчний та ембiєнтний, трансовий, високохудожнiй, поетичний: В першiй пiснi “Cold Seed” та в останнiй “Deeper Kind of Slumber” звучить одна й та ж фраза: “все, що я хотiв — це трохи любовi”. Щоб якнайкраще передати власнi почуття розлуки та самотностi, Йоган обирає холоднi зимовi образи, пейзажi рiдної зимової Швецiї — снiг та лiд. У “Desolate One” та в “Cold Seed” вiдчувається втрата чогось бiльш важливого, нiж сенс життя. Ще однiєю важливою темою альбому стає тема усвiдомлення наркотичного стану. Якщо в попередньому альбомi Йоган розповiдає про це немов з боку, сторонньо (”виварювання дурману, дистилювання глейкої рослинної рiдини: псiлоцибний чай”), то на цьому альбомi вiн говорить про них нiби з середини, поринаючи у подорож разом з ними по власному органiзму (”Alteration X10″). Проте, головна тема — втрачена любов: “Дiана (Ханна?) моя муза, Дiана — моя самотнiсть. Не можу бiльше iснувати, пiднiмаюся, щоб бiльше не iснувати. Це — найглибший стан сну”.

Продюсував альбом 97-го року приятель за студiєю “Century Media”, музикант вiдомої нiмецької групи MORGOTH Дiрк Дрегер. У запису приймали участь флейтист та гiтарист, струнний квартет та гобоїстка.

Йоган не вiдмовляється вiд попередньої блек та думової творчостi. Єдине, що йому залишається констатувати, — ТIАМАТ вiднинi буде iнакше звучати на сценi, нiж у студiї. Але це — проблема бiльшостi гуртiв.

У вереснi минулого року ТIАМАТ виступив хедлайнером на великому “Динамо-фестивалi” у Голландiї. Едлунд не приховує, що вiднинi натхненням “Deeper Kind Of Slumber” є розлука iз коханою дiвчиною. “Здається, я вже вилiкувався, але вiдчуваю спустошенiсть. Я чекаю на щось нове, на новi стосунки, нового натхнення. Але,.. це безглуздо, так?, але я все ще сподiваюсь на її повернення.”

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com