IОА-4: гучнi манiфести!

Iнколи вони нагадують високочолих iнтелектуалiв. Довго i стурбовано ця парочка вголос розмiрковує про глобальну катастрофу, до якої невпинно наближається людство внаслiдок злочинного ставлення до природи. Графiчнi символи, короткi i вичерпнi афоризми складаються в струнку систему поглядiв. Тотальний пацифiзм! Пропаганда здорового способу життя. Нiяких наркотикiв! — Не задурюйте свiй розум, не давайте нiкому манiпулювати вашою свiдомiстю! — Закликають Едуард Скрипник та Сергiй Харинович. Вони пишаються тим, що вони — українцi. Що спiвають українською. Що краща частина молодi — нацiонально свiдома. Це i є кредо формацiї, вiдомої як IОА-4. Вiдверто кажучи, IОА-4 вразили мене от такою iдеологiчною надбудовою, коли багато-багато слiв, суцiльнi манiфести й вiдозви. В цiлому вони невтомнi. На сценi вони невгамовнi. Звукова шокотерапiя. Слово вистрибує зi шквалу звукiв, аби вразити плакатним, дуже рiзко окресленим змiстом. I вражає! Свiй вплив на сплячу аудиторiю вони схильнi порiвнювати з… дубинякою (оригiнальна лексика IОА-4 — О.Є.), яка примушує сплячого активно рухатись, думати i дiяти.

Дует має вигляд загальмовано-меланхолiйний. Але перше враження виявляється помилковим, i через 5-10 хвилин спiлкування з IОА-4 вiдчуваєш себе втягнутим в орбiту глобальної проблематики, якою стурбованi хлопцi. Так, до “Червоної Рути-97″ не iснувало феномену альтернативної денс-музики. Хто знав про такi проекти як ТАНОК НА МАЙДАНI КОНГО, СПАЛАХНУВ ШИФЕР, ТАРТАК? Не знали нiчого i про IОА-4… А тим бiльше про групу СПIЛ — попереднiй проект Скрипника i Хариновича. Справа в тiм, що хлопцi — студенти Чернiгiвського державного Унiверситету. З появою в музичному арсеналi комп’ютера хлопцi нацiлились на новi технологiї звукодобування. Здається, то був цiлком виправданий крок, оскiльки те, що вони зараз роблять, найбiльше нагадує експерименти в дусi iндастрiел-проектiв 90-х рокiв. Звичайно — з домiшком рiзноманiтних “спецiй”. Атмосферне звучання композицiй “Снiг”, “Так треба” викликають асоцiацiї з музикою ембiєнтного напрямку, зокрема — з соло-доробком Брайєна Iно. Матерiал, який звучав ранiше на “Рутi” — бiльш радикальний, жорсткий. До пiснi “ЄГУ” доклав руку Олександр Слуцький. В композицiї “Немає дiла” добре видно Андрiя Салєхова. Обидва аранжувальники уособлюють нову електронну хвилю, естетика якої поволi насичує студiйнi роботи молодих виконавцiв. Апрiорi це модно i актуально. IОА-4 нинi має повнiстю закiнчений цикл з шести композицiй, якi i складають кiстяк дебютного альбому групи. Чесно кажучи, надмiрний концептуалiзм з боку музикантiв завжди викликав у мене деяку недовiру. Дехто з них просто намагався компенсувати брак музичних iдей за рахунок iдей не-музичних. Щодо IОА-4, то тут можна бути спокiйним — встановлено гармонiйний баланс у трiадi “слово-музика-iдея”. А манiфести… Ну, якщо вони не викликають спротиву, то чому б i нi!

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com