“Weird Al” Jankovic — Ковбой з Калiфорнiйського Полiтеху

Не впевнений, що будь-хто з вас колись буде тримати в руках записи найвiдомiшого поп-пародиста сучасностi “Дивного Ела” Янковiца. I справа не в їх рiдкостi у нас в країнi, непопулярностi самого Ела, просто немає нiякої необхiдностi їх мати. Схожа ситуацiя з нашими “артистами розмовного жанру”. Всi знають “Кроликiв” чи Сердючку, навiщо купувати їх диски? Краще по телевiзору подивитись. Я певен, що всi власники телевiзорiв бачили хоча б одне пародiйне вiдео Янковiца. А хто не бачив — купiть, будь ласка, телевiзор. Супутникова антена також не завадить. Бо вiдео Ела вартi того.

Якби Альфред Метью Янковiц в 1959 роцi народився не в сонячному Лос-Анжелесi, а десь на територiї колишнього Радянського Союзу, скажiмо, в сонячнiй Одесi, немає нiяких сумнiвiв, що вiн став би знаменитим КВН-щиком, окрасою будь-якої студентської команди, автором прикольних домашнiх завдань та їдких музичних пародiй. У хлопця були для цього всi задатки — смiшно перекручувати слова в пiснях вiн почав ще рокiв з семи. Приблизно в цей же час люблячi батьки дарують синовi на день народження акордеон, i малий Ел починає вiдвiдувати музичнi уроки. Довгий час вiн був упевнений, що стане наступним Елтоном Джоном. Проте цi амбiцiї поблякли, коли в 14 рокiв Ел випадково натрапив на цiкаве радiо-шоу, що змiнило всi його погляди на музику. Це було чи не найкраще в США пародiйне радiо-шоу Доктора Дементо, де виконувались тiльки музичнi пародiї та просто смiшнi, безглуздi пiсеньки. Ел, як кажуть, пiдсiв вiдразу i надовго. Виявляється, — те, що вiн вважав дитячими забавками, може стати справою цiлого життя. Треба сказати, що батьки були не у захватi вiд нового “несерйозного” захоплення сина, особливо пiсля того, як мадам Янковiц почула декiлька солоних слiвець в однiй з веселих пiсеньок. Отже, молодому пародисту довелося перейти на конспiративне положення. З тих пiр вiн слухав док. Дементо тихцем пiд ковдрою у себе в кiмнатi. Недiльними вечорами, кожного тижня. Аж доки не пiдрiс. А коли пiдрiс, то пiшов вчитися на архiтектора до Калiфорнiйського Полiтехнiчного Унiверсiтету. Дуже симптоматичний крок для майбутнього гумориста, згадаймо лише славнi полiтехнiчнi команди наших КВНiв. На жаль, американське суспiльство не знає цього масового рiзновиду студентської активностi, а то було б Янковiцу набагато легше. Бути архiтектором, як ви розумiєте, вiн все одно не збирався, довелось податися до шоу-бiзнесу. А пробитися туди не так вже й легко, особливо в Америцi. Допомогло все те ж улюблене шоу Дементо, якому Ел надiслав свою пародiю “My Bologna” на пiсню групи THE KNACK “My Sharona”. Пародiя мала успiх серед радiослухачiв, i Янковiца, що називається, помiтили.

Протягом наступних кiлькох рокiв Янковiц був змушений грати за правилами музичної iндустрiї: пiдписувати контракти з лейблами, випускати диски i залежати вiд проданих накладiв. Так, його друга оригiнальна пародiя “Another One Rides The Bus” на знамениту квiнiвську композицiю “Another One Bites The Dust”, не дивлячись на велику радiопопулярнiсть, не зацiкавила босiв компанiй. Янковiц згадує зараз, що, як не дивно, але майже всi продюсери не бачили в ньому великого комерцiйного потенцiалу. Мовляв, це ж несерйозна музика: одна-двi пiсеньки, потiм все набридне. Янковiц не здавався — врештi решт, будувати будинки вiн так i не навчився. Вiн пише новi й новi пародiї i також, не слiд про це забувати, свої власнi гумористичнi пiснi.

У серединi 80-х “Дивний Ел” записує кiлька своїх кращих речей. Це дотепнi пародiї на хiти американських поп-iдолiв “Beat It” Майкла Джексона (”Eat It” — Їж це” — у Янковiца) та “Like A Virgin” (Як незаймана) Мадонни (”Like A Surgeon” (”Як хiрург”)” у версiї Ела). На цi пiснi знiмаються не менш дотепнi вiдео, якi iронiчно копiюють своїх поп-прототипiв. До Янковiца, нарештi, приходить справжня популярнiсть як в Америцi, так i за її межами.Кристалiзується його комедiйний образ — смiшний кучерявий тип в окулярах та незмiнних картатих гавайських сорочках.

Сам Янковiц скромно вказує, що вперше по-справжньому вiдчув свою популярнiсть, коли на однiй з вечiрок Пол Маккартнi плеснув його по плечу i вигукнув: “Гей, та це ж “Дивний Ел! Привiт, старий!” Слава Янковiца, розпочавшись тодi, вже не збиралася меркнути. Тиражi його дискiв досягають золотих та платинових вiдмiток, концертнi тури по США користуються незмiнним успiхом, але акцент завжди справедливо ставився на його артистичних вiдео та дотепних текстах. Серед його подальших здобуткiв — хiтовi пародiї “Fat” на “Bad” Джексона, “Smells Like Nirvana” на “Smells Like Teen Spirit”, “Jurasic Park” та останнiй хiт “Amish Paradise” на “Gangsta’s Paradise” Кулiо.

Комiчний ефект досягається вмiнням Янковiца “ввiйти в роль”, досягти вiзуальної схожостi зi своїм персонажем, зкопiювати його голос, манеру та пiдкреслити слабкi мiсця в лiрицi, рухах, вiдео. Так в своїй найпопулярнiший пародiї “Fat” Янковiц “крутизнi” М.Джексона протипоставив свою “товщину”. Пародiя була ще бiльш вдалою, оскiльки пропагуюча свою голiвудську крутизну Америка, за свiдоцтвом очевидцiв, на 80% складається з запливших жиром обивателiв, якi перевальцем рухаються вiд телевiзорiв до супермаркетiв i назад. Янковiц знав, що б’є у слабке мiсце. За цю роботу вiн отримав свiй перший “Греммi” — нагороду, яку нiколи ранiш не присуджували такому “низькому жанру”, як музична пародiя. Сам Янковiц не вважає свою роботу низьким жанром. Так, в нього є простi, прикольнi речi, побудованi лише на грi слiв, такi як “Living In The Fridge” на “Living On The Edge” AEROSMITH, але в своїх кращих речах “Дивний Ел” пiднiмається до рiвня сатири, висловлює свою власну точку зору.

Однiєю з таких пародiй є останнiй вiдеохiт “Amish Paradise”, зроблений за мотивами кулiовського “Гангста Раю”. Темою пiснi в iнтерпретацiї Янковiца стає не проблема негритянської злочинностi, а законсервоване життя фанатикiв-методистiв в їх добровiльнiй резервацiї. Головний герой також не гангстер, а чесний християнин, що з ранку до ночi “набирає очки для того свiту”. Ось як Янковiц змальовує цього праведника:

“На тому тижнi сусiдський хлопець дав менi пiд зад,
Я тiльки посмiхнувся йому i пiдставив iншу щоку.
Менi дiйсно все рiвно, насправдi, я навiть бажаю йому добра,
Адже я буду помирати зо смiху, коли вiн смажитиметься у пеклi…”

Вiдомо, що сатира, iронiя, як власне i звичайний смiх, iнколи можуть викликати гнiв з боку занадто серйозних осiб. Невiдомо, як поставились до пародiї Янковiца самi релiгiйнi фанатики, адже вони не користуються таким антихристовим винаходом як телевiзор, а от автор композицiї, Кулiо (до речi, “Gangsta’s Paradise”, в свою чергу, — також переробка старої пiснi Стiвi Вандера), не забарився висловити свiй гнiв з приводу того, що якiйсь бiлий блазень сплюндрував його свiтлий гiмн втраченого чорного поколiння. Випадок з Кулiо — чи не єдиний приклад проблем з ображеним автором, адже Янковiц завжди питає попереднього дозволу у виконавцiв та їх компанiй. Хтось вiдмовляє, але бiльшiсть вважають за честь бути зпародiйованими “Дивним Елом” — королем пародiї. Так, Курт Кобейн був у захватi вiд вiдео “Smells Like Nirvana”. Вiн вважав, що це смiшно й круто, хоча клiп та текст були доволi сатиричними та “образливими” у вiдношеннi до нього:

“What is this song all about?
Can’t figure any lyrics out.
How do the words to it go?
I wish you’d tell me, I don’t know.
Don’t know, don’t know, don’t know, oh no…”

“Про що ця пiсня взагалi?
Не можу текста пригадать.
Як тут з’являються слова?
Скажiть менi, бо я не зна…
Не зна, не зна, не знаю, нi…”

Але якщо у людини смак є, то вiн є.

Пародiя, при всiх її перевагах, має один дуже серйозний недолiк — вона живе рiвно стiльки, скiльки й оригiнальна пiсня i вмирає (забувається) або разом з нею, або набагато швидше, коли набридне. Але здається, що багато класичних вiдео “Дивного Ела” стають виключенням з цього правила. Справа, мабуть, в кiлькостi комiчного таланту, який вiн вкладав в свої роботи. I якщо зараз ошпаренi танцi “поганого” Майкла не справляють враження, то танець живота “товстого” Янковiца все ще викликає добру посмiшку. До того ж, в багатьох пародiях тексти Ела мають самостiйну художню цiннiсть, iншими словами: дуже прикольнi i часто цiкавiшi за оригiнал. Для прикладу можна взяти двi “кiнопоеми” Янковiца — “Bed Rock Anthem” (пародiя на “Under The Bridge” та “Give It Away” RED HOT CHILLI PEPPERS) та “Jurassic Park”. В першiй стисло розповiдається iсторiя доiсторичної мультиплiкацiйної сiм’ї Флiнстоунiв з однойменного серiалу — знаменитий бойовий крик Фреда “яба-даба-ду!” замiсть чiлiпеперського “гiверавей, гiверавей пау!”. Друга пiсня є пародiєю на невiдомий менi оригiнал Рiчарда Харрiса; йдеться в нiй, як ви вже здогадались, про пригоди “Дивного Ела” в страшному заповiднику. Вiдео до неї є мультиплiкацiйним. Все ж таки Янковiц не Спiлберг. Проте, слухається вона вiдмiнно i головне — подобається дiтям.

Оскiльки, iз зрозумiлих причин, акцентуємо ми сьогоднi увагу головним чином на вiдеоверсiях пародiй Янковiца, грiх було б не згадати, що з 93-го року Ел є режисером всiх своїх клiпiв. I, до речi, не тiльки своїх. Так вiн зняв вiдео “Wail” групи JOHN SPENCER BLUES EXPLOSION. Також Янковiц брав участь в зйомках комедiйного фiльму “Spy Hard” i є ведучим кiлькох розважальних гумористичних шоу на MTV та iнших каналах. Окрiм цього, вiн всiм вiдомий як “Дивний Ел” — один з найсмiшнiших людей Америки та єдиний не засмаглий житель Калiфорнiї (я можу запевнити читачiв “Галасу”, що наша людина в Голiвудi — Ю.Вишневський також не засмаглий).

“Хiба ви не знаєте, що сонячне промiння обмежує розумовi здiбностi, — пояснює Ел журналiстам, — Ви що, не дивитесь “Baywatch” (пляжний калiфорнiйський серiал)? Ще публiцi вiдомо, що Янковiц нiколи не носить контактних лiнз, що його сусiдом є не менш знаменитий “голий пiстолет” Леслi Нiльсен (”Ох, Ел, не той день я вибрав, щоб кидати нюхати клей.”), що вiн має стiйку наркотичну залежнiсть до смаженої картоплi, а з iнших шкiдливих звичок називає процес дихання. Просто не може зупинитись: вдих-видих, вдих-видих, вдих…

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com