Нi, вiн — не монстр

Спочатку вiн вдало кутався у хутрi “Чорного кота” — iнтелектуала-ведучого телепрограми, та ось сталося справжнє перевтiлення — спочатку тихенько муркочучи, кошеня лишень навчившись нявчати, вирiшило, що може ще й спiвати. I продеМОНСТРувати свiй спiв воно запланувало у день святого Валентина, який, як вiдомо, є святом усiх закоханих незалежно вiд їхнiх полiтичних поглядiв, кольору шкiри та сексуальної приналежностi. I дiйсно, увечерi 15 лютого нiчний клуб “Голiвуд” став справжнiм блакитним острiвцем кохання. “Я не монстр” — так назвав свою шоу-програму поет та новоспечений спiвак Костя Гнатенко, хоча мало у кого з тих, хто опинився у залi, це могло викликати сумнiви. А сам герой, зашитий у блакитний костюм, прикрашений неймовiрною кiлькiстю такого ж блакитного пiр’ячка (навiть у соромiтних мiсцях), аж нiяк не нагадував жодного з монстрiв нашої естради. Програма, що розпочалась значно пiзнiше призначеного часу (як з’ясувалось пiзнiше, за задумом самого автора), зiбрала величезну кiлькiсть представникiв мас-медiа. Поки газетярi нервово шурхотiли паперами, причащаючись “Старокиївською горiлкою” та “шампаном”, телевiзiйники завмерли у напруженому чеканнi. I здавалося, що давно налаштованi камери чекають команди, щоб випустити кулеметну чергу.

Нарештi пiд бурхливi оплески з”явився i сам Гнатенко. Й у першi ж секунди дiйства запросив вельмишановну публiку “У ХХI столiття без СНIДу та з любов’ю”, бо пiд таким гаслом проходила ця незвична для нашого ока та вуха акцiя, а далi… Почалось справжнє шоу, якого (без сумнiву) ще не бачила Україна.

Програма не-МОНСТРА одразу привернула увагу навiть найбiльших скептикiв та закоренiлих пуритан. Перш за все своєю вiдвертiстю. Тут поет та спiвак в особi “блакитного солдата кохання” Гнатенка злилися воєдино. Слова першої пiснi “Не боюсь, ви чуєте, не боюсь!”- прозвучали в залi наче виклик. “Любiть мене таким як є”, — проспiвав Костя. I в цих словах можна було вiдчути навiть деякi нотки погрози (спробуйте не любити). Напруження в залi з кожною хвилиною зростало. I не лише завдяки Костi. Кожен iз присутнiх на шоу отримав невеличкий подарунок — пакетик iз презервативами марки “Life Styles”, яка виступила спонсором цього нетрадицiйного шоу. Презервативи тримали в руках, розглядали, надували. А пiснi, що звучали, так i надихали присутнiх якнайшвидше використати їх за призначенням. Гнатенко став першим в Українi спiваком, що рекламує презервативи, пропагуючи при цьому безпечне кохання. За його словами, кожен сучасний чоловiк (та й жiнка також) повинен поруч iз носовою хустинкою обов’язково носити у кишенi презерватив — це є ознакою його справжньої iнтелiгентностi. А щодо пiсенної кар’єри, то спiвати вiн вирiшив, оскiльки вважає, що нiхто краще за нього не виконає його власнi пiснi, не зможе по-справжньому пережити їх на сценi. Для того, щоб спiвати, потрiбно мати не лише голос — повинна спiвати душа. I вiн спiвав. Не лише душею, а ще й тiлом. Тiлом у даному випадку був хлопчик Ростислав, увесь одяг якого складався з ледь помiтних трусикiв. Вiн скочувався до нiг спiвака, звивався бiля нього змiєю, тремтiв в агонiї пiд звуки лiрично-еротичних мелодiй. Далi з’являлись чорнi тiла, що оточували спiвака протягом усiєї, досить автобiографiчної, пiснi “Грiхи”. Львiвський балет “Життя ” пiд керiвництвом Iрини Мазур створював справжнє грiховне дiйство, продемонструвавши, на вiдмiну вiд головного героя, неабиякий професiоналiзм. Не сказати про костюми — не сказати нiчого. Вiд першої до останньої пiснi Гнатенко з шаленою швидкiстю змiнював свої костюми, якi не лише вражали вишуканiстю, а й дратували своєю вiдвертiстю. Яскравi, ексцентричнi, — всi вони виконанi вiдомим художником-модельєром Володимиром Фуриком. Навряд чи хто-небудь iз наших спiвакiв вiдважився б їх одягнути. А хто знає, може дехто з них тихенько позаздрив тому, що у них, принаймнi, таких поки що немає. Ну а жiноча частина зали й справдi позаздрила тiй кiлькостi квiтiв, якою буквально закидали Гнатенка справжнi чоловiки, не кажучи вже про “спiвчуваючих” та безпосереднiх представникiв гей-культури, яких у залi було чимало. Кого тiльки не було. Шкода, що так i не вдалося помiтити серед глядачiв справжнього монстра української естради Геннадiя Татарченка, який написав усю музику на вiршi Гнатенка.

I справжня несподiванка. Одразу ж по закiнченнi шоу, пiд час бурхливих оплескiв київських геїв, “блакитна пташка” Костя продеМОНСТРувала гостям свою майбутню дружину, чим i викликала чималу розгубленiсть публiки. Але не на довго. Горiлка лилася, презервативи роздавалися. Одним словом, вечiрка вдалася. Принаймнi схоже було на те. Може й справдi ця подiя є одним iз перших крокiв до демократизацiї нашого суспiльства. А Гнатенко — пiонером української гей-культури. Словом, “ГЕЙ”, УКРАЇНЦI”.

© Неофициальный сайт ЛНМА им. Лысенко
email администратора сайта andsale@hotmail.com